За останні кілька тижнів влада Таїланду та Філіппін закрила два найпопулярніші серед туристів напрямки.
Спочатку представники влади Таїланду заявили, що затоці Майя-Бей потрібен вимушений відпочинок через надмірний наплив візитерів, які збираються на її узбережжі відтоді, як у 2000 році тут знімали фільм “Пляж”.
Потім президент Філіппін Родріго Дутерте оголосив, що острів Боракай буде закритий на кілька місяців, бо вже став, за його словами, перенаселеною “вигрібною ямою”.
І цими напрямками справа не обмежується. Різні міста Європи, зокрема Венеція, Дубровник, а також острів Скай у Шотландії, скаржаться на надмір туристів.
2017 року в Барселоні “прикрутили гайки” власникам неліцензованого житла, яке можна орендувати через сервіс AirBnB, оскільки, за словами представників влади, через це зростає орендна платня для місцевих жителів.
Інші країни, щоб зберегти свої надбання, суттєво підвищили вартість квитків для відвідувачів визначних місць. Наприклад, Руанда тепер стягує 1 500 доларів за дозвіл побачити горил.
Розгляньмо п’ять туристичних локацій планети, які намагаються дати раду власній популярності.
1. Таїланд. Затока Майя-Бей нарешті має перепочити
У березні влада Таїланду оголосила, що тимчасово закриває знаменитий курорт Майя-Бей для відвідувань. Усамітнена бухта з прозорою водою, білим піском і вапняковими скелями стала занадто популярною після того, як на її мальовничому тлі зняли фільм “Пляж” із Леонардо ді Капріо. Відтоді на її берег щодня висаджувалося по 4-5 тисяч туристів.
За словами експертів, 77% коралових рифів у затоці Майя-Бей загрожує зникнення. Переважно їх пошкоджують якорі суден. Запланована на цей рік чотиримісячна перерва (з червня по вересень) не зарадить цій проблемі.
Невже запізно рятувати Майя-Бей?
Океанолог з Бангкока Тон Тамронгнавасават з цим не погоджується.
“Якби ми вважали, що в цій ситуації нічого не можна вдіяти, то не закривали б затоку, — повідомив він в інтерв’ю BBC. — Три роки тому ми вже закрили острів Ко-Юн. І зараз там дуже добре ростуть корали. В Майя-Бей ми зробимо те саме і також спробуємо пересадити трохи коралів”.
2011 року Таїланд закрив десятки туристичних місць для дайвінгу. Острів Ко-Юн, що належить до архіпелагу Пхі-Пхі, та Ко-Тачай у національному парку “Симіланські острови”, також недоступні для туристів з середини 2016 року.
Елізабет Бекер, авторка книжки “Перенасичення: вибуховий бізнес на мандрівках і туризмі”, вважає: “є логіка в тому, щоб закривати острови. Проте це негативно позначиться на економіці Таїланду, особливо в ці тяжкі з політичного погляду часи. Туризм завжди був ключовим елементом економічного розвитку Таїланду, тож тайські бізнесмени та можновладці побоюються, що скорочення туризму поставить під удар тайську економіку”.
На думку пана Тамронгнавасавата, саме через це влада так довго зволікала з рішенням щодо Майя-Бей. “Якщо частка туризму у ВВП вашої країни — більш, як 22%, ви зрозумієте, як це непросто. Більшість людей взагалі думали, що затоку не закриють”.
Коли Майя-Бей відкриється знову, то новий денний ліміт становитиме 2 000 туристів. А суднам вже не дозволятимуть перетинати мілководний риф. Також затоку закриють на чотири місяці наступного року.
Проте Ворапой Лімлім, керівник національного парку, до якого належить затока, у інтерв’ю газеті Phuket News повідомив: поки що він достеменно не знає, як реалізувати нову заборону. Можливо, доведеться розширити маленьку команду, яка вже патрулює узбережжя.
2. Італія. Чінкве-Терре застосовує технології
Не зменшується потік туристів і до п’яти різнобарвних містечок північної Італії, що немов притулилися до морських скель. Їх називають Чінкве-Терре. 1999 року ця область з населенням близько 5 000 людей стала національним парком, і тепер щороку її відвідують більш ніж два мільйони туристів.
Люди приїжджають, щоб пройтися мальовничими стежками, які поєднують містечка та тераси, де ростуть виноградники. Але за довгі роки пішохідні доріжки занепали від ерозії та перевантаження й стали небезпечними.
Популярну стежину між містечками Ріомаджоре та Манарола закрили у вересні 2012 року — після того, як внаслідок зсуву ґрунту постраждала група австралійських туристів. Ще один мандрівник на іншій доріжці дістав травму під час великодніх вихідних. Про це повідомив новинний сайт La Nazione.
Тривають обговорення можливого ліміту кількості відвідувачів, але наразі це лише проекти.
Нині ж керівництво парку тестує мобільний додаток, який туристи зможуть завантажити, щоб у режимі реального часу дізнатися, скільки людей перебуває на різних стежках. Якщо на екрані з’явиться червоний попереджувальний знак, це означатиме, що на стежині забагато туристів. Тоді гості самі вирішуватимуть, приєднуватись їм до натовпу чи ні. Також у майбутньому можуть запровадити функцію електронних списків очікування.
А ще туристів заохочують придбати Картку Чінкве-Терре. Це водночас перепустка на стежки й проїзний квиток у громадському транспорті. Купувати її необов’язково, але виручені кошти йдуть зокрема й на ремонт доріжок.
Річард Геммонд розповів BBC, що нині — сприятлива пора для змін в усьому світі.
“Сьогодні люди свідоміше ставляться до того, як вони мандрують і живуть”, — зазначив він.
“Наприклад, лише за останній рік зненацька помітно зросло усвідомлення шкідливості пластику для довкілля, і екологічна свідомість поширюється на інші сфери життя людей, а отже, сприяє змінам. Центральна влада та її місцеві органи тепер мають ширший простір для маневрів, бо можуть не боятися негативної реакції з боку суспільства, яка могла виникнути в минулому”.
3. Перу. Години відвідування Мачу-Пікчу
Мачу-Пікчу – стародавня цитадель інків у Перу і один із обов’язкових пунктів відвідування для багатьох завзятих мандрівників.
Уславленою стежкою інків туристи можуть пройти весь шлях до Мачу-Пікчу пішки — через гірські пейзажі Анд і хмарні ліси. Багато відвідувачів стверджують, що цей пішохідний маршрут викликає ще більш неповторні відчуття.
Однак завелика кількість відвідувачів та незареєстрованих операторів спричинили руйнування стежок, нагромадження сміття і неконтрольовану появу стихійних місць для кемпінгу.
2005 року уряд Перу встановив ліміт кількості людей, яким дозволено пройтися цією дорогою протягом одного сезону. І щороку в лютому її перекривають для прибирання і технічного обслуговування.
Туристи швидко адаптувались і тепер бронюють собі дозвіл заздалегідь. А туроператори мусять виконувати розпорядження, щоб зберегти свої дозволи й далі водити туристів.
Однак до самого міста Мачу-Пікчу можна потрапити ще й звичайною дорогою, а це означає постійну навалу туристів.
Торік, щоб якось контролювати ці юрмища, влада запровадила нову систему: турист має купувати квиток на ранок або на вечір.
Проте місцевий захисник довкілля поскаржився BBC на те, що це рішення не надто продумане. Кількість відвідувачів міста все одно перевищує рекомендовану ЮНЕСКО граничну межу — 2500 туристів за день.
4. Південна Корея. Острів Чеджу
Можете уявити найбільш навантажений маршрут авіарейсів у світі?
Торік таким був маршрут “Сеул-Острів Чеджу”, який поєднує столицю Південної Кореї з туристичною принадою, розташованою приблизно за 90 км від материка. Люди приїжджають помилуватися вулканічними ландшафтами, мальовничими водоспадами, а ще — розважитися в парку еротичних атракціонів, популярному серед молодят.
У 2017 році між цими двома аеропортами було здійснено близько 65 000 рейсів (майже 180 щодня). За даними газети South China Morning Post, щорічно острів відвідують близько 15 мільйонів туристів. А це забагато, зважаючи на те, що площа острова — менш, як 2 000 кв. км (700 кв. миль).
Кан Вон Бо, керівник місцевої групи протесту, повідомив журналістам газети Korea Times: ” Відколи острів став популярним через чужинців, колись недоторканна природа [Чеджу] зазнала непоправної шкоди. Всюди сміття і транспортні затори”.
В інтерв’ю BBC Кетрін Ґерм’єр-Гемел, сеульський консультант з питань відповідального туризму, розповіла: “До острова часто навідуються круїзні лайнери, пасажири яких на кілька годин сходять на берег і не роблять особливих внесків у розвиток місцевої економіки”.
Пані Ґерм’єр-Гемел наголосила на тому, що люди в усьому світі схильні оцінювати успішність туризму суто за мірками кількості відвідувачів. Це необхідно змінювати.
А як щодо викидів вуглекислого газу від усіх тих авіарейсів?
Не схоже, щоб це питання найближчим часом почали вирішувати. Уряд Південної Кореї планує побудувати ще один аеропорт, у південній частині Чеджу. На думку урядовців, це допоможе втричі збільшити щорічну кількість туристів і вже на початку 2035 року довести її до 45 мільйонів.
Також острів Чеджу особливо популярний серед китайських туристів. Зростання китайського туристичного ринку називають джерелом великих нових навантажень у цьому регіоні.
А втім, торік із Чеджу сталося дещо дивне. Китай заборонив своїм туристичним агенціям продавати тури в Південну Корею — на знак протесту проти рішення Сеула розмістити в Південній Кореї американську систему протиракетної оборони, яку Пекін розцінив як загрозу для своєї безпеки. Але цю заборону вже зняли.
5. Колумбія. Кодекс правил Каньйо-Крісталес
Річка Каньйо-Крісталес (Кришталева ріка) в Колумбії — сюрреалістичне місце. Води цієї річки кольорові, вони неначе променяться всіма барвами спектру. Завдяки рослинам-гідрофітам та грі світла річка міниться червоним, рожевим, лаймово-зеленим і жовтим. Жителі центральної провінції Мета звуть її “рідкою веселкою”.
Раніше це була центральна частина території, контрольованої повстанцями революційних збройних сил Колумбії (ФАРК), а отже, недоступної для туризму: ні внутрішнього, ні міжнародного.
Але останніми роками, особливо після підписання 2016 року декларації про припинення конфлікту, мандрівники потроху наважуються заїжджати вглиб країни, щоб на власні очі побачити це диво природи з численних фотографій. Оселитися вони можуть у крихітному містечку Макарена.
Потік відвідувачів Каньйо-Крісталес зовсім не такий великий, як у деяких інших місцях із нашого списку (2016 року туристів налічувалося близько 16 000). Та все одно ця безпрецедентна кількість людей погано впливає на вкрай делікатній екосистемі річки.
Дуже непокоїть те, що така навала відвідувачів забрудннює довкілля і шкодить безцінні гідрофіти.
Тож на щойно відкритому туристичному напряму почали з незвичного, проте правильного кроку – відразу ж затвердили кодекс правил:
не пити з пластикових пляшок;
не допускати потрапляння сонцезахисного крему й засобів від комах у воду;
не плавати у заборонених місцях;
не курити;
не годувати рибу.
Туристів після прибуття збирають на брифінг і чітко роз’яснюють усі ці заборони.
Генрі Кеведо, президент туристичного “Управління Каньйо-Крісталес”, розповів, що туризм у цій місцевості — локальний проект. До нього залучено сотні місцевих сімей, члени яких виступають гідами й орендодавцями. Тепер вони проходять тренінги і вивчають іноземні мови.
Проте екологічні проблеми цим не вичерпуються: може зрости кількість авіарейсів (зазвичай гості прибувають з Боготи, розташованої на півночі за 170 миль) і позашляховиків, якими туристів привозять з Макарени до самої річки.
У грудні доступ до річки обмежили, щоб дати їй перепочинок. Як повідомив координатор програми екотуризму Фабер Рамос, “присутність людей може зашкодити вегетації рослин. З цієї причини ми й запровадили таке обмеження”.