У передгір’ях Кавказу є гора Собер-Баш. Не дуже висока – всього 820 метрів, її, тим не менш видно здалеку, оскільки вона самотньо стоїть на рівнині. На цій горі знаходяться декілька джерел і дуже красиві водоспади. Ось заради цих водоспадів ми і почали підйом на гору.
Перший привал традиційно зробили у джерела, захованого в заростях осторонь від дороги. Перекусили і пішли далі. Вся гора вкрита лісом, і тільки вершина її “лиса” галявина. На краю галявини знаходиться пам’ятник льотчикам, які захищали небо Кубані під час Вітчизняної війни. З цього місця нам відкрилася приголомшлива кругова панорама околиць.
На південному заході видно хребет Дербі з вищою точкою – горою Убін. Лівіше видно гору Папай, а за ним – хребет Коцехур. На півдні ряд паралельних хребтів, а лівіше – верхів’я Афіпс. День був ясний, і ми змогли розгледіти на горизонті дзеркало Шапсугского водосховища.
Намилувавшись околицями, ми пішли на протилежну сторону галявини. Стояло спекотне літо, галявина потопала в квітучому різнотрав’ї. По стежці ми почали спускатися крізь густий ліс до першого водоспаду. Це було неймовірно, він справив на нас неперевершене враження! Холодна прозора вода падала прозорою завісою на невисоку полку, з якою так зручно було напитися.
Ми вдосталь напилися і вмилися. Зробили багато фотографій. Вода текла далі вниз, але ми не пішли за нею, оскільки русло було всипане величезними валунами, йти по ним було неможливо. Тому ми вибралися на стежку і пішли по ній, обходячи дуби і кизил. Якби ми прийшли сюди навесні, то побачили б цвітіння кизилу – кущі, посипані жовтими квітами. У серпні-вересні змогли б набрати стиглих ягід.
Підібратися до другого водоспаду виявилося набагато важче. ніж до першого. Стежка стрімко пішла вниз і вивела нас на скельні виходи. Ми з побоюванням пробиралися по кромці обриву, поруч не було ні кущів, ні дерев, щоб підстрахуватися від падіння. В одному місці кам’яні брили утворили високі щаблі, з яких ми сповзали майже рачки. Потім обігнули кілька дерев, з’їхали по кам’янистій осипи і побачили диво! З стрімкого обриву лилася кришталева струмінь. Нагорі вона переливалася в променях сонця, нижче губилася в тіні високих дерев. Заради того, щоб побачити таку красу коштувало проробити довгий шлях! Ми провели багато часу біля цього водоспаду.
Купалися, фотографувалися, намагалися піднятися на мокру скелю заради ефектних кадрів. Отримали чудовий заряд бадьорості та масу позитивних емоцій!
Йдучи, кинули у водоспад кілька монеток, щоб не раз повернутися сюди і знову насолоджуватися незвичайної краси творінням природи!
