Читати перипетії вчорашнього дня…>>>
Вранці, поснідавши йдемо з’ясовувати чи можемо ми без візи попасти на кораблю до Венеції:
– Dobar dan!
– Dobar dan!
– Možemo li ići na izlet u Veneciju bez vize?
– Візу потрібно робити в Україні.
– Можливо, транзитна?
– Ні, потрібна шенгенська віза, на жаль.
Ну значить, цей раз – не доля, будемо мати на увазі, що з Пореча також можна попасти до Венеції на шару 399 кун (акція — саме зараз!). Взагалі-то, Венеція в наші плани не входила, тому ми зовсім не засмутилися.
По дорозі ми вирішили поплавати на підводному човні, зануритись у морську глибину.
Куди я дуже хотіла б поїхати, то це до Плітвіцьких озер. Але, коли вишукувала в інтернеті про озера, то всі писали, що туди дуже не зручно добиратись, хіба що на своєму авто. Рейсові автобуси ходять так не зручно: туди дуже пізно прибувають, а назад їдуть дуже рано. Дивно.
Потім все ж вирішили підійти до екскурсійного столику (ми прихильники вільних та самостійних мандрів: куди йти, та коли… – виходу не було) та розпитати чи мають вони екскурсію до Плітвіцьких озер:
– Так є, але для російськомовних на інший день. В неділю.
– Але ми ж не російськомовні. Нам не потрібен російськомовний гід. Ми з України!
– О, так, але…
– Завтра (п’ятниця) нам підходить найкраще. В неділю ми вже будемо в Україні.
– Наша відпустка так плавно добігає до свого завершення.
– Добре, на завтра є екскурсія, але для англомовної групи, тому Вам потрібно не проговориться.
– О, yes! No problem!
Ми сплатили за екскурсію до Плітвіцьких Озер по 550 кун. В цю суму входить:
– дорога на комфортабельному автобусі + гід;
– вхід до Озер (110 кун);
– обід (напої сплачуєш самостійно).
Домовились о 7.40 ранку бути біля готелю Pical. Чудово, а тепер можна розслабитись, поплавати в басейні. Навколо басейну людей багато — лише засмагають, ніхто не плаває. Здорово, ми будемо плавати єдині із коханим! Насолода!
Цілий день ми провели в Поречі: басейн, обід, море, Старе Місто.
